KRAKEN рабочий сайт Северодвинск Кодеин напиток Lean (лин)

Брат, ну я тебе расскажу историю, которая просто огонь, ни слова не придумаешь! Что там на дебильную работу ходить?! Ха, нет уж, лучше я купил закладки и полетел в космос, чем туда ходить. Наркоман один синтетический каннабиноид.

Понимаешь, всё началось одним прекрасным воскресным утром. Был сушняк натуральный, была жажда приключений, и я решил сделать что-то просто заебись. И тут мне вспомнилось про этого местного наркомана, у которого всегда всё есть. Прямо как магазин наркот, чувак знает свое дело!

Так что я заскочил к нему на своей тачке, чтоб купить что-нибудь покруче, чем обычный опиум. И по приезду, он уже готов как платина, просто аптечка на ногах! Стою я так, смотрю, а он мне показывает синтетический каннабиноид, в виде маленьких закладок. Что делать - вопрос риторический, беру!

Ты представляешь, брат, как это было шикарно! Я сразу же стал настоящим гопником. Кутить весь день бездельничать, а потом уже вечером отправиться покататься на кетамине. Это было просто огонь, я чувствовал себя королем наркот! Даже не знаю, как описать это ощущение, просто взлетел на седьмое небо!

И все эти глупые репорты и бумажки на работе, это просто пиздец! Я не пропустил не одного дня, тупо отказывал себе в удовольствии. Говорят, ты молодой, надо карьеру строить, а я им говорю - "Пиздец вам и вашей работе!".

Так что я продолжал кутить и наслаждаться каждым моментом, пока на одной из вечеринок не встретил свою чиксу. Она тоже оказалась настоящей наркотой, и мы сразу стали общаться на одном наркоманском жаргоне. У нее был свой запас опиума, и мы решили объединить наши силы и бабосы.

В общем, наш синтетический каннабиноид плавно перешел в нашу общую реальность. Мы кутили, летали, путешествовали, и все дебильные вещи в жизни просто оставили в стороне. Ну а работу я вообще забил. К чему она нужна, когда можно быть счастливым и свободным?

Но, брат, время шло, и все хорошее, как говорят, когда-то заканчивается. Наши деньги на наркот закончились, а их куда-то девать?

Сначала попробовали отказаться от опиума постепенно, но это не получилось. Мы оба стали жутко чувствительными, и одна закладка просто не давала желаемого эффекта.

Потом начали искать работу, но это было сложно, брат. Рынок труда оказался не таким привлекательным, как раньше казалось. Видимо, кутить и не ходить на работу может не каждый, не каждому дано такой подарок.

Но мы не сдались, брат! Мы нашли работу, которая нас устроила, и начали строить новую жизнь. И знаешь, самое интересное? Мы ни на минуту не пожалели о том, что перестали кутить и пошли работать. Мы стали счастливее и свободнее, чем когда-либо.

И сейчас мы вспоминаем те времена, когда были наркоманами, с улыбкой. Но больше нам это не интересно, мы двигаемся только вперед. А те закладки и синтетические каннабиноиды - это прошлое, которое осталось в прошлом.

Так что брат, не ведись на эти глупости, не выбирай наркот и ленивую жизнь. Жизнь такое невероятно крутое приключение, а дебильная работа - это всего лишь часть этого приключения. Иди вперед, не оглядывайся, и ты увидишь, какая она на самом деле крутая!

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!